Робота.
У нього дуже важка і кропітка робота.

Кожного ранку він намагається прокинутись трохи пізніше,ніж йому потрібно. Але ж ні. Не судилось,друже..

Як механічна лялька ти прокидаєшся рівно о сьомій ранку.Ти спізнивсь на роботу лише два рази...Вперше,це було тоді,як йому наснилась інша робота. Він був дуже здивований,адже знав,що це не є можливим....Але ж так дивовижно було..Щось нове і загадкове.
Але те був сон.Лише пухнастий сон.Він запізнився....А іншого разу й не було....Я вам збрехала..)

Кожного ранку він прокидається, розплющую очі, дивиться на стелю і широко, ідіотські посміхається. Хтозна чому?...Можливо....він пам'ятав ті неймовірні зорі...Такі оксамитові....Що єдиним спалахом запалюють усі системи відліку ваших життів...А можливо ні...Хтозна....

Він приймає холодний душ із теплими думками. Вони змивали з нього усі гіркі нічні страхіття,що навіть і не приходили до нього....Широко розкриваючи вікно він дихає.Так глибоко...Перший подих натхнення важливий,як довгоочікуваний весняний теплий день серед лютої зими...Розумієте?
Адже сьогодні такий важливий день.

І ось він вже сміливо і ласкаво крокує по вулиці..Він може взлетіти так високо над нами і зникнути у далеких від нас і неймовірно близьких для нього хмарках...Але ж ні. Поспішає на роботу. На нього вже чекають....Він знає...

Колись давно,років за сто в минулому..все було інакшим.Він теж. Зовсім. Але совість сказала йому-Прокидайся,друже...Настав час іти на роботу.
Робота-все його життя...Розумієте? А ви змогли б?...
Кожного понеділка...і без вихідних...Він не бажає вихідних.Він маніяк.

Мистецтво бути працьовитим маніяком. Він колись напише для вас книжку. Це складно....Металеві конструкції відносин,що тендітними стінами виноградної лози створюють для вас привід для посмішки...А для нього-це робота. Одноманітна и така неповторна...Така струнка...така неймовірна...

Ні...ви не вмієте так працювати...Кожного ранку він дивиться у дзеркало ванної кімнати і бачить одразу,що сьогодні знов на роботу...
Це наркотик,обережно...Але він щасливий...Для нього цей оманливий лемент життя-це аккумулятор стабільності...Вічний неіснуючий двигун життя.

Ні....Він жива істота...Не людина...Але живий.Живий,як
ніхто з нас....!

У нього складна,кропітка робота.....Кожного ранку він встає з ліжка та йде виховувати,будувати своє кохання.Вкладати в нього всі свої таланти.. Всі,до останньої крапельки його сумівної шаленої правди...А він кохає....Міцно! Ніжно..обережно...Отруйно і ласкаво...Вкладаючи всю енергію,все повітря,всі знання,всі почуття....все життя...

Він відповідальний. А ви?.....

*Русский вариант *

Работа.
У него очень тяжелая и кропотливая работа.

Каждое утро он пытается проснуться чуть позже, чем ему нужно. Ан нет. Не судилось, друг ..

Как механическая кукла ты просыпаешься ровно в семь утра.Ты опоздал на работу только два раза ... Впервые, это было тогда, как ему приснилась другая работа. Он был очень удивлен, ведь знал, что это невозможно .... А ведь так удивительно было .. Что-то новое и загадочное.
Но то был сон.Лишь пушистый сон.Он опоздал .... А другого раза и не было .... Я вам солгала ..)

Каждое утро он просыпается, открывая глаза, смотрит на потолок и широко, по-идиотски улыбается. Кто знает почему? ... Возможно .... он помнил те невероятные звезды ... Такие бархатные .... Что единой вспышкой зажигают все системы отсчета ваших жизней ... А может нет ... Кто знает ....

Он принимает ледяной душ с теплыми мыслями. Они смывали с него все горькие ночные кошмары, что даже и не приходили к нему .... Широко раскрывая окно он дышит.Так глубоко ... Первый глоток вдохновения важен, как долгожданный весенний теплый день среди лютой зимы ... Понимаете?
Ведь сегодня такой важный день.

И вот он уже смело и ласково шагает по улице .. Он может взлететь так высоко над нами и исчезнуть в далеких от нас и невероятно близких для него облаках ... Но нет. Спешит на работу. Его уже ждут .... Он знает ...

Когда-то давно, лет за сто в прошлом .. все было иначе. Он тоже. Совсем. Но совесть сказала ему-Просыпайся, друг ... Пора идти на работу.
Работа-вся его жизнь ... Понимаете? А вы смогли бы? ...
Каждый понедельник ... и без выходных ... Ему не надо выходных. Он маньяк.

Искусство быть трудолюбивым маньяком. Он когда-нибудь напишет для вас книгу. Это сложно .... Металлические конструкции отношений, хрупкими стенами виноградной лозы создают для вас повод для улыбки ... А для него-это работа. Однообразная и такая неповторимая ... Такая стройная ... такая невероятная ...

Нет ... вы не умеете так работать ... Каждое утро он смотрит в зеркало ванной комнаты и видит сразу, что сегодня опять на работу ...
Это наркотик, осторожно ... Но он счастлив ... Для него этот обманчивый крик жизни-это аккумулятор стабильности ... Вечный несуществующий двигатель жизни.

Нет .... Он живое существо ... Не человек ... Но живой.Живой, как
никто из нас ....!

У него сложная, кропотливая работа ..... Каждое утро он встает с постели и идет воспитывать, строить свою любовь.Вкладывать в нее все свои таланты .. Все, до последней капельки его сомнительной безумной правды ... А он любит .... Крепко! Нежно .. осторожно ... Ядовито и ласково ... Вкладывая всю энергию, весь воздух, все знания, все чувства .... всю жизнь ...

Он ответственный. А вы ?.....