стихи 1

Цей рік криваво-чорним був для нас…
Пробігся кінь нестримний по пшеничнім полі
І витоптав жорстоко кращі колоски -
Пролилось сліз гірких багато та людської крові…

В огні палали наші душі і серця,
Від диму задихалися думки, боліли скроні,
Тепер ми з болем поминаєм тих, кого уже нема
І проклинаємо те пекло у своїм безсонні…

Відчули на собі ми що таке війна,
Побачили який підступний й тихий може бути ворог,
І зрозуміли Мир і Злагода, то не прості слова,
Це те, чого так прагнеш й хочеш в нашім спільнім домі…

Ми зрозуміли, що то значить слово Україна!
Ми осягнули серцем – рідна це земля!
Але цвіт нації за Неньку нашу в битвах зараз гине …
Що буде далі? Мир? Чи все таки триватиме війна?

Не хочу ворожити я на каві про майбутнє,
Щоб злії люди то, не приведи Господь, почули…
Одне прошу: хай будуть всі герої незабутні,
І не повториться ніколи більше рік минулий!