Я не здамся без бою ,,,,,,,,,,

..чоловіки також вміють плакати...тільки їх сльози важлливіші...їх сльози б'ють набагато сильніше наших...жіночих...коли по щоці чоловіка стікає хоч одна сльозинка...знай,що це та людина,яка готова заради тебе на все!..

Поруч з красивою жінкою не може бути слабкий чоловік: він буде ревнувати її до всіх навколо! Поруч з красивою жінкою повинен бути сильний чоловік, який буде милуватися і пишатися нею, а всім шанувальникам говорити: " Можеш і не мріяти - вона моя! "

Терпи... Усе колись минає...
Живи на
зло всім тим, хто заважає.
Даруй тепло
тому, хто це цінує. І не шукай
минулого... Його вже не існує.

Ніколи не переставайте посміхатись...! Посміхайтеся, заради тих, хто вас любить, заради мами, заради друзів.. Заради усіх тих багатьох людей, кому так потрібна ваша підтримка і посмішка... Посміхайтеся. Життя таке коротке. Так давайте його зробимо хоч трішки яскравішим...*

Коли тобі важко-подивись у вікно - ти побачиш людей,що живуть своїм життям, у них зовсім інші проблеми, але, знай...всі ми схожі і людські страждання нам не чужі.Всі ми когось втрачали,хтось робив боляче,хтось зраджував,а дехто йшов мовчки. Всі ми плачемо,але живемо далі, бо знаємо-це ще не кінець, наша місія попереду і ми повинні до неї дійти не дивлячись ні на що і ні на кого. Ми потрібні світові, ми потрібні людям,не здавайся, борись! Сильним завжди дістається найбільше

Я не найкрасивіша.., не найрозумніша.., пофіг що не ношу фірмовий одяг.., не їжджу на бентлі і порше... Зате я справжня, така я одна..*

Бувають такі слова, після яких здається, що тобі вирвали серце.
Бувають такі моменти, після яких ти стаєш сильніше.
Бувають такі вчинки, після яких близькі люди стають ніким.

Що оточуючих не повинно хвилювати:
- моє життя.
- мій вибір.
- мої помилки.
- мої проблеми.
- мої смаки.
Але їх чомусь - це хвилює , кожен хоче в мої думки додати щось своє .....

Іде на дворі дощ плаче моя душа , холод я стаю таков , в мени зараз настрій і думки такі як погода на дворі .Мені нило тоскно холодно , мене всю трісе ..Через то що моя найрідніша людина мене обпозорила гірше нема . і сама вона не може зрозуміти чого вона це зробила , мені дуже встидно перед однокласниками і їхніми батьками і перед Класнов керівничков що моя баба звонила до неї і наговорила купа дурниць що я не розумію звідки вона взяла і причому класна . І моя класна на це відповіла закликала усіх батьків до школи вчора на 10:00 год і мою бабу тоже але вона не прийшла бо вона заварила кашу і втікла мені було так погано на душі і зараз звичайно що я втікла з школи після першого уроку і на тих нервах ключ лишився в дверих і я цілий день проплакала і нині не пішла до школи і не беру нівідкого телефон хто мені звоне з моїх однокласників .Бо нерозумію як я маю з ними говорити і дивитися класній в очі ,
І не знаю чи зможу переступити двері школи що моя баба зруйнувала довіру до мени своїм язиком дурним . Не думаючи вона зробила мене нещаснішою чим я є